Місяць: Липень 2017

Тулинецькі переліски

У мене вже давно було бажання відвідати церкву в Тулинцях, а також біологічний заказник “Тулинецькі переліски”. Тому я сів одного вечора, переглянув фото по сусіднім селам, трішки погуглив і в результаті вималювався цілком пристойний маршрут. Отже, прокрутили педалі!

Виїхали ми з самого ранку, і щоб не ломитися відразу під гору, вирішили поїхати через Березівку, де підйом значніше пологіший. Виїхавши нагору ми промчалися по трасі, звернули наліво, та опинилися в Онацьках. Село ще спало в тумані і тільки одинокий рибалка сидів на вимостці біля ставка. Проїхавши через село ми виїхали до Пивців, та рушили по трасі в сторону села Македони, у якому знаходиться перша церква на нашому маршруті.

Березівка
Березівка

Македони

Перша згадка про Македони датується 1640 роком, та за легендою сюди у ці місця прийшов дід з Греції та молодий чоловік з Македонії і з тих часів село почали називати “біля македонців”.

Центральний вхід до храму Покрови Пресвятої Богородиці, с.Македонах
Центральний вхід до храму Покрови Пресвятої Богородиці в Македонах

Також за легендами тут народився козак Вернигора, який є персонажем багатьох польських міфів, він буцімто був ясновидцем і пророкував Коліївщину та крах Речі Посполитої.

Дзвіниця храму Покрови Пресвятої Богородиці, с.Македонах
Дзвіниця храму Покрови Пресвятої Богородиці в Македонах

Церкву Покриви Пресвятої Богородиці почали будувати у 1904 році і завершили через сім років.

Вигляд збоку храму Покрови Пресвятої Богородиці, с.Македонах
Вигляд збоку храму Покрови Пресвятої Богородиці в Македонах

Прослужила вона до 1963 року, після чого з неї зробили склад. З часом впав основний купол, який не відновили й і до цього часу. Церкву все ж починали реставрувати, але так і не закінчили. Вікна замуровані, а через щілину в дверях видно, що всередині пусто.

Вигляд спереду храму Покрови Пресвятої Богородиці, с.Македонах
Вигляд спереду храму Покрови Пресвятої Богородиці в Македонах

Ми вирушаємо далі, але ще не виїхавши з Македонів, починаємо трохи блукати. В таких ситуаціях іноді буває навіть дуже цікаво – така собі незапланована пригода. По дорозі ми поповнили запаси води.

Колодязь в Македонах
Колодязь в Македонах

Нарешті, якимись польовими дорогами, ми виїхали на трасу та покрутили у напрямку Шандри.

Дорога поміж соняхів
Дорога поміж соняхів

Шандра

Шандра була заснована у 1500 році, а її назва походить від болотної отруйної рослини. Вважається, що ймовірніше за все село виникло як козацький сторожовий пост.

Пейзаж біля Шандри
Пейзаж біля Шандри

Зупинившись біля місцевого магазину, ми сіли в траві та попили смачної кави з круасанами. Потім поїхали далі і, оминувши місцевий ставок та піднявшись на гору, опинились біля церкви.

Вигляд спереду церкви Архангела Михаїла, с.Шандра
Вигляд спереду церкви Архангела Михаїла, с.Шандра

Історія церкви Архангела Михаїла бере початок з 1755 року, коли на цьому місці побудували дерев’яну церкву. У 1768 році місцевий священик підтримав гайдамаків під час Коліївщини, за що, після придушення повстання, був утоплений в ставку.

Дзвіниця церкви Архангела Михаїла, с.Шандра
Дзвіниця церкви Архангела Михаїла, с.Шандра

У 1811 році дерев’яна церква згоріла, а на її місці, через 20 років, заклали кам’яну, яку будували 32 роки. На даний час являється пам’яткою архітектури національного значення.

Вигляд збоку церкви Архангела Михаїла, с.Шандра
Вигляд збоку церкви Архангела Михаїла, с.Шандра

Тулинецькі переліски

Від церкви ми їдемо через кладовище, та виїжджаємо на трасу в напрямку Тулинців.

Квіти в Тулинецьких перелісках
Квіти в Тулинецьких перелісках

Невдовзі ми доїхали до ботанічного заказника місцевого значення “Тулинецькі переліски”, що біля села Тулинці.

Вивіска Тулинецьких перелісків
Вивіска Тулинецьких перелісків

Щоб потрапити у Тулинці, нам потрібно проїхати між пагорбів, але на початку не було видно жодної стежки.

Влад біля Тулинецьких перелісків
Влад біля Тулинецьких перелісків

Відійшовши в сторону, я помітив сліди проїхавшої тут машини.

Я біля Тулинецьких перелісків
Я біля Тулинецьких перелісків

Цієї колією ми й поїхали поміж пагорбів.

Стежина через Тулинецькі переліски
Стежина через Тулинецькі переліски

Заказник був створений у 1994 році та має площу 88 га.

Краєвиди Тулинецьких перелісків
Краєвиди Тулинецьких перелісків

В заказнику переважають степові рослини та є такі, що занесені до Червоної книги.

Пагорби Тулинецьких перелісків
Пагорби Тулинецьких перелісків
Десь посеред Тулинецьких перелісків
Десь посеред Тулинецьких перелісків
На краю Тулинецьких перелісків
На краю Тулинецьких перелісків

Тулинці

Тулинці були засновані в 1600 році, Лаврентій Похилевич припускав, що назва можливо походить від слова “тулились” (приютились) в землянках перші мешканці.

Дерев'яні фігури, с.Тулинці
Дерев’яні фігури, с.Тулинці

В центрі села ми побачили кумедні фігури з дерева. Мабуть зроблені якимось місцевим умільцем.

Дерев'яні фігури, с.Тулинці
Дерев’яні фігури, с.Тулинці

Історія церкви Різдва Пресвятої Богородиці починається з 1740 року, проте теперішня її версія була збудована приблизно у період 1780-х років.

Загальний вигляд церкви Різдва Богородиці, с.Тулинці

Зараз церква має статус архітектурного пам’ятника національного значення та являється діючою.

Вигляд збоку церкви Різдва Богородиці, с.Тулинці
Вигляд збоку церкви Різдва Богородиці, с.Тулинці

Вважається одним із найкращих зразків дерев’яного культового зодчества Правобережної України.

Вигляд збоку церкви Різдва Богородиці, с.Тулинці
Вигляд збоку церкви Різдва Богородиці, с.Тулинці

Знедавна церкву почали реставрувати, що можна помітити на фотографіях. Мені дуже подобається її старий вигляд, але реставрація потрібна для того, щоб церква ще проіснувала досить довго.

Вхід до церкви Різдва Богородиці, с.Тулинці
Вхід до церкви Різдва Богородиці, с.Тулинці

Неймовірно красива церква, біля якої ми затрималися найдовше. Відпочивши, ми поповнили запаси води з церковного колодязя та поїхали далі.

Вхід до церкви Різдва Богородиці, с.Тулинці
Вхід до церкви Різдва Богородиці, с.Тулинці

Грушів

А далі ми їдемо до села Грушів, де знаходиться старовинний кам’яний хрест.

Дорога на Грушів
Дорога на Грушів

Чарівність їзди на велосипеді полягає у тому, що ти пересуваєшся швидше ніж пішки, але не так швидко як авто. І це дає тобі час насолодитись краєвидами.

Дорога на Грушів
Дорога на Грушів

Іноді ти вагаєшся між тим, щоб зупинитися і сфотографувати краєвиди, чи то мчатись далі біля цих соняхів.

Літніми дорогами
Літніми дорогами

Та все ж рано чи пізно зупиняєшся щоб зробити декілька фотографій.

По дорозі в Грушів
По дорозі в Грушів

Мабуть, чи не в кожному селі навколо Трахтемирова є принаймні один кам’яний хрест чи то стела. Пов’язано це з тим, що в даній місцевості видобувався камінь для різних потреб, наприклад, для жорнів які використовувалися в млинах.
Також цей камінь використовується для хрестів та могильних плит. Проте не всі з них можна вважати козацькими, а більшість зі збережених до нашого часу датуються часом пізнішим за часи козацтва. Крім того камяні хрести ставили священикам, чи то заможнім людям.
Але в кожному селі вам скажуть, що це саме козацька могила і похований там приміром козак Оселедець, як от у Ходорові.

Оглядаємо Жур-могилу, с.Грушів
Оглядаємо Жур-могилу, с.Грушів

Та повернемося до Грушева. Підкріпившись квасом, ми приступили до пошуків хреста. У нас були приблизні координати його розташування, але трохи покружлявши навколо, так і не змогли його знайти. Тому ми перейшли до фази опитування місцевого населення. І майже відразу нам підказали, що він знаходиться за фермою.
Прийшлось ще трохи попетляти по фермі, щоб знайти невеличкий курган.

Кам'яний хрест на Жур-могилі, с.Грушів
Кам’яний хрест на Жур-могилі, с.Грушів

На кургані, висотою приблизно два метри, знаходиться кам’яний хрест. Місцеві називають це місце “Жур-могила”, та пов’язують його з козацтвом. Розповідають, що козаки насипали цей курган, приносячи землю в своїх шапках, таким чином вшанувавши свого товариша.
Влітку курган трішки заріс травою, проте можна побачити, що за ним доглядають і навіть посадили навколо квіти.

Жур-могила, с.Грушів
Жур-могила, с.Грушів

Ведмедівка

На жаль, інша доля спіткала кам’яний хрест у сусідньому селі Ведмедівка. Дізнався я про нього досить випадково, проте у мене були майже точні координати його розташування. Тому я додав його до нашого маршруту, та вийшла невелика несподіванка.
Ми їхали в точності по маршруту, та так розігналися, що пролетівши кінець вулиці, залетіли в чийсь город. Стурбована жінка вибігла до нас, та почала розпитувати куди ми зібралися їхати. Після пояснень, вона порадила звернутися до сусідів, які буцімто знають розташування хреста.

В пошуках хреста, с.Ведмедівка
В пошуках хреста, с.Ведмедівка

Сусідка, мабуть почула, та вийшла на вулицю, після чого влаштувала мені невеличкий допит, про те де я дізнався про хрест, та навіщо мені потрібно знайти його. Зрештою, зрозумівши, що ми хочемо лише знайти та сфотографувати хрест, вона погодилася допомогти нам.

В пошуках хреста, с.Ведмедівка
В пошуках хреста, с.Ведмедівка

Ох, як ми налазилися по схилам та кущам! Жіночка зверху командувала куди нам потрібно йти, та все казала, що як це так ви не можете його побачити, там великий хрест. Я відразу подумав, що там такий розмірами, як у нас в Ржищеві. Від чого я взагалі розгубився, тому що не зміг зрозуміти, чого я його не бачу. Та все ж таки ми його знайшли, а знайшовши, зрозуміли причину. Виявилось, що хтось розрив могилу, від чого хрест наполовину провалився в землю.
Я так і не знайшов жодних згадок про нього, про те жінка розповіла, що буцімто на ньому було написано Наливайко.

Кам'яний хрест, с.Ведмедівка
Кам’яний хрест, с.Ведмедівка

Уляники

Село Гуляники було засноване у 1700 році, в радянські часи, у 1918 році, було перейменоване у Уляники.

Вигляд збоку церкви Святого Архистратига Михаїла, с.Уляники
Вигляд збоку церкви Святого Архистратига Михаїла, с.Уляники

Похилевич пише про те, що перша церква в Гуляниках була збудована в 1720 році, потім на її місці була збудована церква в 1768 році.

Загальний вигляд церкви Святого Архистратига Михаїла, с.Уляники
Загальний вигляд церкви Святого Архистратига Михаїла, с.Уляники

А ось цегляна була збудована вже в 1912 році, та зруйнована на початку 1980 років. Спочатку її намагалися підірвати, там повністю це зробити не вийшло. Частково церква була розібрана на цеглу місцевими жителями за дозволом тодішнього голови.

Вигляд збоку церкви Святого Архистратига Михаїла, с.Уляники
Вигляд збоку церкви Святого Архистратига Михаїла, с.Уляники

Також в Уляниках ми завітали у ретрітний оздоровчий центр “Турья”, але поки ми його шукали, то я так притомився, що забув пофотографувати. А тому вирішив, що потрібно буде окремо з’їздити у всілякі такі цікаві місця та написати про них окремо.

Висновок та деталі маршруту

Для нас цей маршрут виявився дуже цікавим та пізнавальним. Я трохи доповнив його, додавши до маршруту джерело Ревуха в Уляниках та повів напрямок маршруту з Уляників через дорогу біля озер в урочищі Ріпниця.
Було б також непогано підстроїти маршрут більш на грунти і менш по трасах, а також спробувати віднайти ще декілька цікавих місць.

Більше

Привіт, світ!

Отже, почнемо з того, хто ми. Я вважаю, що ми більш схожі на клуб, який поєднує людей віддаючих перевагу активному відпочинку.

Клуб або клюб (від англ. club – збивати докупи) — утворення з кількох людей, об’єднаних спільними інтересами або метою. Існує велика різноманітність клубів, що відповідає розмаїттю хобі людей: спортивні клуби, клуби настільних ігор, клуби нумізматів, любителів літератури й театру, кіно й мистецтва, політичні клуби, і клуби, в яких люди збираються, щоб разом провести час, пообідати, поспілкуватися тощо.

На початку я катав разом з дружиною і ми об’їздили декілька цікавих місць недалеко від домівки. Найчастіше ми бували в районі Трахтемировського півострова, ці місця підкорили нас своєю неймовірною красою та дали нам купу пригод і знайомств.

Навколишніми дорогами
Навколишніми дорогами

Під час нашої першої мандрівки до Бучака ми, виїжджаючи з села, зустріли групу велосипедистів, які почали нас розпитувати про дорогу. Мене тоді дуже захопило те, що вони катались компанією і захотілося, щоб у нас в місті було теж щось подібне.

Тому я почав якось агітувати кататися з нами. Створив спільноту в Facebook та почав там додавати події, в яких планував поїздки, придумував маршрути та шукав цікаві місця навколо. Та якось, на жаль, нічого такого і не відбулося, ніхто особливо не виявляв бажання поринути в мандри.

Та одного разу з нами поїхав Влад… Його теж настільки захопили місця навколо Трахтемирова, що ми почали постійно катати. А також спілкуватися про техніку їзди, про ремонт велосипеда та різні місця, які було б цікаво відвідати.

На краю світу
На краю світу

Одного разу, передивляючись форум “Велокиїв”, я натрапив на тему “Весіння розкатка навколо Ржищева”. Потім ми з Владом зареєструвалися для участі і чудово провели час в цікавій компанії.

Так ми познайомилися з Олександром, який займається зеленим туризмом та час від часу влаштовує тут цікаві покатеньки. Він показав нам чудовий маршрут, який надалі отримав назву “Пагорбами навколо Ржищева”.

Пагорбами навколо Ржищева
Пагорбами навколо Ржищева

Після цього знайомства до нас прийшло розуміння того, що ми не повинні обмежувати себе тільки містом. Найкраще за все запрошувати людей покататися з нами та оглянути цікаві місця. Так ми познайомилися з Ельвірою та Романом.

Це було дещо несподівано для мене, коли вони зателефонували та виявили бажання катнути з нами. Ми чудово покатали по новим місцям, та відвідали музей Вікентія Хвойки.

Стайківський кар'єр
Стайківський кар’єр

Після цієї покатеньки, якій дали назву “В обліпихові краї”, ми отримали приємні відгуки і зрозуміли, що нам потрібно рухатися далі в такому напрямку й далі. Нам пощастило жити в неймовірно красивому краї, який крім цього має також давню і цікаву історію. А в особливості те, що сівши на велосипед і проїхавши всього-на-всього 30 кілометрів, ми опинялися в Трахтемирові.

Дерево-тризуб
Дерево-тризуб

Іноді здається, що ми об’їхали всі дороги та побачили всі місця на цьому півострові. Та чим більше ми його пізнавали, тим більше розуміли, настільки все ж таки мало знаємо про його історію. До того ж ще залишилось достатньо місць, які ще чекають на нас.

Дорогою до озера
Дорогою до озера

Нам є що вам показати, та що розповісти про ці місця. Тому ми готуємося до цієї події, яку плануємо провести на початку вересня. Маршрут, який називається “Дорогою до озера”, проходить через Трахтемирів, та прямує до мальовничого бучацького озера.

Бучак
Бучак

Але наші ідеї не обмежуються лише півостровом. Тому є плани детальніше обкатати маршрут в протилежному напрямку, до Трипілля. Цей маршрут теж доволі цікавий, та потрібно буде ще удосконалити його.

Знаки на дорозі
Знаки на дорозі

В планах є ще багато місць, де ми хотіли б побувати. Тому, якщо ви маєте бажання покатати з нами, ми завжди будемо вам раді.

Найкращі дороги
Найкращі дороги

Дороги кличуть нас!

Більше